Совіньйон Блан — сорт, який вміє змінюватися краще будь-якого актора. Дивно, що ще не відхопив Оскара за перевтілення. Розповідаємо про феномен цього сорту коротко — прочитати за 5 хвилин і без зволікання наповнити свій келих Совіньйоном.

Смак

Головна риса Совіньйону — свіжість, майже до хрускоту. Фірмова нотка — аґрус + лист смородини. А також зелені яблука, лайми, білі персики й всяка зелень, від заливного лугу до молочного горошку. З’являються іноді й овочі-трави. Наприклад, болгарський перець, селера, базилік.

Стиль

Совіньйон Блан вміє бути різним. То сухим і тонким, то пашити фруктами й грішно-жирненьким. Все залежить від місцевості, традицій і намірів винороба.

У Бордо Совіньйони суворі, що називається, класичні. З кислинкою і витонченою мінеральністю. Красиво вечеряти або дарувати тонким особистостям.

У Долині Луари з 100% Совіньйону роблять нервові Сансера (Sancerre) і Пуйї-фюме (Pouilly-Fume) з акуратною смородиною й елегантним димком. Мрія перфекціоніста.

В Італії Совіньйони більш фруктові, при цьому повні свіжості й прохолоди. Не гріх таким і піцу марінара запити, і різотто, а не тільки салати.

У Чилі Совіньйони пішли в усі тяжкі: тропіки, лічі, маракуйя, сюди б мідій або креветок, та включити футбольний матч або новий серіал.

У Новій Зеландії Совіньйон придбав стиль, з яким прийшов до світового успіху. Аґрус, цитруси, трави, смак і яскравість. Сьогодні це не просто вино, а справжній бренд. Бачиш «новозеландський Совіньйон» – і знаєш, що буде соковито, і в передчутті посміхаєшся.

Совіньйон без Нової Зеландії

З 80-х «новозеландський» стиль Совіньйон встиг стати своєрідним поп-хітом. Виявилося, унікальність можна тиражувати. Головне — застосувати спеціальні дріжджі. Вони містять ензим (пора вставити парочку розумних слів), що відщеплює прекурсори меркаптанів (дають вину аромат аґрусу, помідорового листя, або, як кажуть французи, «піпі де ша» – тобто «котиків») від білків у виноградній ягоді.

Ми у «Бейкуш» відмовилися від таких дріжджів. Все-таки вина часів, коли наука ще не знала про меркаптани, куди більш гастрономічні та з часом стають тільки цікавіше. А ось Совіньйони-новозеландці гарні в перші два роки з дати розливу, далі починають бліднути та в’янути.

Наш енолог розповів про повір’я: кращий Совіньйон виходить там, де «бачить велику воду». У великих річок (Гаронна, Жиронда, Луара у Франції) або на березі океану / моря (Атлантика або Тихий океан). Наш Совіньйон висаджений на косі між Чорним морем та прісноводними джерелами. Легкий нахил на південь до теплої прісної води, дає оптимальну температуру для виробництва вина більш насиченого, але при цьому з бадьорою кислинкою.

Що пробувати:

Бейкуш Совіньйон Резерв — не дарма витримали в бочках з французького дуба, вино стало гармонійніше і багатше, з маракуєю, запашним аґрусом і лимонним сорбетом у смаку. Хоч гостям відкривай, хоч до їжі або зовсім заради чистого задоволення, треба ж себе радувати.

Чим заїдати:

Совіньйон — друзі всієї морської живності, від риби до молюсків і крабів. Відмінно поєднуються з запашними травами, салатами, м’яким козячим сиром і білим м’ясом. А взагалі — суворих правил немає, зараз модно дивувати й експериментувати, так що дайте волю фантазії.